покрикування
ПОКРИ́КУВАННЯ, я, с. Дія за знач. покри́кувати і звуки, утворювані цією дією.
Охрім чіпляє гаківницю за спину, і вони знову рушають степом з погейкуванням та покрикуванням (Тют., Вир, 1964, 11);
Ад’ютант квапився, і кожен раз.. хлопцям доводилося підбігати на його пискляві покрикування (Ле, Клен. лист, 1960, 50).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- покрикування — покри́кування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- покрикування — див. крик Словник синонімів Вусика
- покрикування — -я, с. Дія за знач. покрикувати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- покрикування — ПОКРИ́КУВАННЯ, я, с. Дія за знач. покри́кувати і звуки, утворювані цією дією. Охрім чіпляє гаківницю за спину, і вони знову рушають степом з погейкуванням та покрикуванням (Григорій Тютюнник); Ад'ютант квапився, і кожен раз .. хлопцям доводилося підбігати на його пискляві покрикування (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах