покритий
ПОКРИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покри́ти.
Троє суддів, прокурор і судовий секретар посідали за довгий стіл, покритий червоним сукном (Гр., II, 1963, 307);
Поглянь у душу: там в труні Лежить любов моя розбита, Парчею срібною покрита, Вбрана в квіти весняні (Олесь, Вибр., 1958, 79);
Вийшов [Левко] на подвір’я до коней, що стояли в свіжозведеній, ще не покритій стаєньці (Стельмах, І, 1962, 604);
Тільки шість нових стільців, покритих світло-синьою матерією, веселили хату (Н.-Лев., І, 1956, 148);
— Так уже ж кожушанка хоч!.. — там така! — Дівчина аж повеселішала. — Там така… сивеньким суконцем покрита, чорним смушком обложена… (Тесл., З книги життя, 1949, 13);
Блищить сонце, .. пригріває головоньку, покриту солом’яним капелюшком (Хотк., І, 1966, 53);
Незчулася [Катруся], та й байдуже, Що коса покрита (Шевч., І, 1963, 22);
Площа посеред села покрита асфальтом (Руд., Остання шабля, 1959, 86);
Товсті настобурчені брови [Морозенка] густо покриті білим інеєм, а сіро-зелені очі, наче Волосожари, виблискують холодним світом (Мирний, IV, 1955, 304);
Покритий пилом і наче висхлий від довгої дороги, Щорс промчав крізь натовп на змиленому коні (Довж., І, 1958, 195);
Київські кручі, снігом покриті, Київські кручі, зливами вмиті, Бурями збурені, сонцем зігріті, Кращих, їй-богу, немає у світі! (Дмит., Київські кручі, 1962, 7);
Високі гори довкола, покриті чорним смерековим лісом, немов дрімали на спеці, дихаючи гарячим смоляним запахом (Фр., III, 1950, 8);
Відскочив [жандарм] і побачив нове обличчя, скривлене гнівом, два вовчі ока, голі широкі груди, покриті волоссям, і кулаки (Коцюб., II, 1955, 205);
А ось ліси [Бразілії], покриті димом, То до нових плантацій путь (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 121);
На самій вершині Беєвої гори Тимко та Орися зупинилися і, якось не змовляючись, повернулися обличчям до села, що лежало біля їхніх ніг, покрите світло-сизим серпанком (Тют., Вир, 1964, 279);
Мім проходить, бачить, що сонячний дзигар вже весь покритий тінню, і здіймає клевця, щоб ударити в дошку, але Мартіан робить йому знак, що не треба (Л. Укр., III, 1952, 307);
Здалося їй, що Турн убитий, Через неї стидом покритий, Навік з Рутульцями пропав (Котл., І, 1952, 289);
Покриті ганьбою і прокляттям поколінь, увійдуть в історію імена і Бенкендорфа, і Орлова, і Дубельта, і всіх їхніх поплічників (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 449);
Велика рівнина і прибережні виступи скель всі покриті мільйонами пінгвінів (Довж., Зач. Десна, 1957, 410);
Люблю я дощ рясний, що гучно з неба ллється: Після дощу того́ уся земля цвіте, І ліс, покритий краплями блискучими, сміється (Рильський, І, 1960, 93);
Він, поправляючи окуляри, знову йшов у свій куток, нашіптуючи щось про себе і нервово потираючи свої маленькі, сухі, покриті ластів’ячим ряботинням ручки (Тют., Вир, 1964, 359);
— Брехня брехнею й покрита (Кв.-Осн., II, 1956, 289);
// покри́то, безос. присудк. сл.
Їдальня міститься в брудній кімнаті, де стіни запливли парою й салом, столи покрито з минулого року папером, так він і лежить (Ю. Янов., II, 1958, 35);
— Палаш, шишак, панцир зо щитом, Все буде золотом покрито (Котл., І, 1952, 208).
Значення в інших словниках
- покритий — покри́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- покритий — [покритией] м. (на) -тому /-т'ім, мн. -т'і Орфоепічний словник української мови
- покритий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до покрити. || покрито, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- покритий — ПОКРИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до покри́ти. Троє суддів, прокурор і судовий секретар посідали за довгий стіл, покритий червоним сукном (Б. Грінченко); Поглянь у душу: там в труні Лежить любов моя розбита, Парчею срібною покрита, Вбрана в квіти весняні (О. Словник української мови у 20 томах
- покритий — покрива́ти / покри́ти го́лову (голі́воньку, ко́су), етн., заст. 1. Одружуватися (про дівчину). — Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку (М. Номис). 2. Стати покриткою. — Ховайся, ховайся, дівчино! Час тобі скидати квітки та покривати голову хусткою!... Фразеологічний словник української мови