1. Словник української мови в 11 томах

покірненький

ПОКІ́РНЕНЬКИЙ, а, е, розм. Досить покірний; надто покірний.

— Вона в мене й тихенька і покірненька, але часом, як чого їй замандюриться та стане гопки, то хоч і не підступай до неї (Н.-Лев., III, 1956, 332).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покірненький — див. покірний Словник синонімів Вусика
  2. покірненький — -а, -е, розм. Досить покірний; надто покірний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покірненький — покі́рненький прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  4. покірненький — ПОКІ́РНЕНЬКИЙ, а, е, розм. Досить покірний; надто покірний. – Вона в мене й тихенька і покірненька, але часом, як чого їй замандюриться та стане гопки, то хоч і не підступай до неї (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
  5. покірненький — покі́рненьке (покі́рливе) теля́тко, ірон. Слухняна, безвідмовна людина. Краще, мабуть, буде повестись перед комісією на вже випробуваний манір — покірненьким телятком, ангелочком: комісії люблять, щоб перед ними стелився, щоб аж погладити себе дав (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
  6. покірненький — Покірний, -а, -е Покорный, кроткій, смирный. Покірної голови меч не йметь. Ном. № 3305. Покірнеє та дитятко та Мар'єчка. Мет. 175. ум. покірне́нький. Словник української мови Грінченка