полемізувати
ПОЛЕМІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., з ким, проти кого і без додатка. Вести полеміку з ким-небудь.
Я полемізував 30 років проти.. псевдокосмополітів (Драг., І, 1970, 466);
Саня була жвава, проворна, ворушлива, гостра в словах, любила говорити плавко, швидко, полемізувала часом різко й загонисто (Н.-Лев., V, 1966, 101);
В. М. Бехтерєв полемізує з Дарвіном відносно ролі і значення виражальних рухів (Рад. психол. наука.., 1958, 290);
Запальність Сашкова росте й росте, він уже, замість Віталія, наче бачить перед собою автора статті, жарко полемізує, ловить його на чомусь, висміює (Гончар, Тронка, 1963, 42).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- полемізувати — Вести полеміку, дискутувати, диспутувати; п! СПЕРЕЧАТИСЯ. Словник синонімів Караванського
- полемізувати — -ую, -уєш, недок., з ким, проти кого і без додатка. Вести полеміку з ким-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полемізувати — див. дебатувати, дискутувати, обговорювати Словник чужослів Павло Штепа
- полемізувати — полемізува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- полемізувати — ПОЛЕМІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., з ким, проти кого і без дод. Вести полеміку з ким-небудь. Я полемізував 30 років проти .. псевдокосмополітів (М. Словник української мови у 20 томах
- полемізувати — полемізува́ти (франц. polemiser, від грец. πολεμίξω – воюю) вести полеміку, сперечатися. Словник іншомовних слів Мельничука
- полемізувати — СПЕРЕЧА́ТИСЯ з ким, про що і без додатка (виступати із запереченням, спростованням чиїх-небудь поглядів); ПОЛЕМІЗУВА́ТИ, ДИСКУТУВА́ТИ, ДЕБАТУВА́ТИ, ДИСПУТУВА́ТИ книжн. Словник синонімів української мови
- полемізувати — Полемізува́ти, -зу́ю, -зу́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- полемізувати — рос. полемизировать вести полеміку, сперечатися. Eкономічна енциклопедія