полискувати

ПОЛИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., чим і без додатка.

1. Злегка або час від часу лисніти (про гладку поверхню чого-небудь).

Лиса голова полискує, як лаком вкрита (Горд., Чужу ниву.., 1940, 197);

Під молочним промінням тьмяно полискували численні дахи, куполи (Гончар, III, 1959, 238).

2. Час від часу світитися переливчастим світлом.

У хвилях тремтить і полискує Млявий промінь нічних ліхтарів (Граб., І, 1959, 471);

// Яскраво спалахувати час від часу.

Над величезним корпусом Караван-Сараю полискували блискавки, розриваючи в темряві вогняні щілини (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 125).

3. Час від часу виблискувати (у 2 знач.), відбиваючи проміння, світло.

Тільки бачила [Надійка], як ворушаться повні, пофарбовані губи та тьмяно полискують скельця чорних окулярів (Коз., Листи.., 1967, 233).

4. перен. Виділятися на якому-небудь фоні; виднітися.

Зачіска рівна, велика коса старанно закладена вінком на голові, а в русявому волоссі вже полискує срібляста, зрадлива сивизна (Кучер, Дорога.., 1958, 78);

Ремо безперестанку набивав свою люльку,.. сновигаючи шляхом, який мутною стрічкою ледве полискував у темряві (Досв., Гюлле, 1961, 108).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полискувати — див. блищати Словник синонімів Вусика
  2. полискувати — -ую, -уєш, недок., чим і без додатка. 1》 Злегка або час від часу лисніти (про гладку поверхню чого-небудь). 2》 Час від часу світитися переливчастим світлом. || Яскраво спалахувати час від часу. 3》 Час від часу виблискувати (у 2 знач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. полискувати — поли́скувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. полискувати — ПОЛИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., чим і без дод. 1. Злегка або час від часу лисніти (про гладку поверхню чого-небудь). Лиса голова полискує, як лаком вкрита (К. Гордієнко); Під молочним промінням тьмяно полискували численні дахи, куполи (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  5. полискувати — БЛИ́СКАТИ (про джерело світла або предмет, на якому відбивається світло, — раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом), МИГА́ТИ, БЛИ́КАТИ діал., ВИБЛИ́СКУВАТИ підсил., БЛИСКОТІ́ТИ (БЛИСКОТА́ТИ) підсил., РОЗБЛИ́СКУВАТИСЯ підсил. Словник синонімів української мови
  6. полискувати — Полискувати, -ся, -кую, -ся, -єш, -ся гл. Блестѣть, лосниться, сверкать. Вже сивиною коси полискувались. Св. Л. 135. Полискується бриль солом'яний, наче золотий. О. 1862. VI. 42. Словник української мови Грінченка