1. Словник української мови в 11 томах

половецький

ПОЛОВЕ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до по́ловці.

— Київ! Київ! — гомоніли Половецькії ряди (Фр., XIII, 1954, 368);

І падає військо, і падає син Святослава Під ноги баских огирів половецького хана (Перв., І, 1958, 214);

Феодальні війни і половецькі напади, які супроводилися грабежем місцевого населення, часто також були причиною втрати смердами необхідних для ведення господарства засобів виробництва (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 448);

В степах днедавніх половецьких Доходив я завдань мистецьких, І довго Музи чистий спів Мені самотньому бринів (Черн., Поезії, 1959, 121);

До земель До половецьких Лине військо бойове! (Уп., Про Донбас, 1950, 5).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. половецький — [половец'кией] м. (на) -кому/ -к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  2. половецький — -а, -е. Прикм. до половці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. половецький — полове́цький прикметник Орфографічний словник української мови
  4. половецький — ПОЛОВЕ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до по́ловці. – Київ! Київ! – гомоніли Половецькії ряди (І. Франко); І падає військо, і падає син Святослава Під ноги баских огирів половецького хана (Л. Словник української мови у 20 томах
  5. половецький — Полове́цький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. половецький — Половецький, -а, -е Половецкій. Серед землі половецької. Шевч. 645. Словник української мови Грінченка