1. Словник української мови в 11 томах

половіючий

ПОЛОВІ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп ч. до полові́ти¹;

// У знач. прикм.

Легенький вітерець хвилями-хвилями клонить важке колосся половіючого жита (Фр., VIII, 1952, 339);

За гребенем половіючих хлібів з’явиться солом’яний бриль агронома (Рудь, Гомін.., 1959, 59).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. половіючий — див. жовтий Словник синонімів Вусика
  2. половіючий — ПОЛОВІ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. до полові́ти 1; // у знач. прикм. Легенький вітерець хвилями-хвилями клонить важке колосся половіючого жита (І. Франко); За гребенем половіючих хлібів з'явиться солом'яний бриль агронома (М. Рудь). Словник української мови у 20 томах