половіючий
ПОЛОВІ́ЮЧИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до полові́ти 1;
// у знач. прикм.
Легенький вітерець хвилями-хвилями клонить важке колосся половіючого жита (І. Франко);
За гребенем половіючих хлібів з'явиться солом'яний бриль агронома (М. Рудь).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- половіючий — див. жовтий Словник синонімів Вусика
- половіючий — ПОЛОВІ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп ч. до полові́ти¹; // У знач. прикм. Легенький вітерець хвилями-хвилями клонить важке колосся половіючого жита (Фр., VIII, 1952, 339); За гребенем половіючих хлібів з’явиться солом’яний бриль агронома (Рудь, Гомін.., 1959, 59). Словник української мови в 11 томах