положитися
ПОЛОЖИ́ТИСЯ¹, ложу́ся, ло́жишся, док., розм.
1. Те саме, що лягти́.
Серед ночі захропів пан; Іван пробудився, Із’їв собі цілу гуску, Та й знов положився (Ру-дан., Тв., 1956, 123);
Посходилися діти, поставали довкруги Сенька, хочуть його відпровадити додому, а він не хоче: положився на лавці, просить, що вже не буде ні стогнати, ні йойкати, тільки нехай лишиться в школі (Ков., Світ.., 1960, 92);
// у сполуч. з інфін.
Цілу дорогу він усе вичитував провини Парасчині і, положившись спати, не забував їх і бубонів на всю хату (Мирний, IV, 1955, 61).
2. перен., на кого, що, рідко. Понадіятися, покластися на кого-, що-небудь; довіритися комусь, чомусь.-
Венерин сину! не жахайся, — Дід очеретяний сказав: — ..Війни кривавой не страшися, А на Олимпських положися, Вони все злеє оддалять (Котл., I, 1952, 199);
Батько тільки було і зна, що зостріча [зустріча] та проводжа людей, і від нього був усім один одвіт: «Як дочка захоче. Я не приневолюю її ні за кого, положився на неї» (Кв.-Осн., II, 1956, 314).
ПОЛОЖИ́ТИСЯ², ло́житься, док., діал. Отелитися.
Інші радяться про свої хатні справи: у того корова положилася, там дитина кашляє (Фр., IV, 1950, 193).
Значення в інших словниках
- положитися — I -ложуся, -ложишся, док., розм. 1》 Те саме, що лягти. || у сполуч. з інфін. 2》 перен., на кого, що, рідко. Понадіятися, покластися на кого-, що-небудь; довіритися комусь, чомусь. II -ложиться, док., діал. Отелитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- положитися — положи́тися 1 дієслово доконаного виду лягти розм. положи́тися 2 дієслово доконаного виду отелитися діал. Орфографічний словник української мови
- положитися — ПОЛОЖИ́ТИСЯ¹, ложу́ся, ло́жишся, док., розм. 1. Те саме, що лягти́. Серед ночі захропів пан; Іван пробудився, Із'їв собі цілу гуску, Та й знов положився (С. Словник української мови у 20 томах
- положитися — положи́тися лягти (ст): Хотів положитися на своєму тапчані й лежати. Лежати з відчиненими очима й дивитися в порожнечу (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- положитися — ДОВІРЯ́ТИ кому (ставитися до когось із довір'ям), ДОВІРЯ́ТИСЯ, ВІ́РИТИ, ЙНЯ́ТИ ВІ́РУ (ВІ́РИ), ПОКЛАДА́ТИСЯ на кого, ЗВІРЯ́ТИСЯ на кого, НАДІ́ЯТИСЯ на кого; ВВІРЯ́ТИ (УВІРЯ́ТИ) кому, на кого, ВВІРЯ́ТИСЯ (УВІРЯ́ТИСЯ), СПУСКА́ТИСЯ на кого, розм. Словник синонімів української мови
- положитися — Положи́тися, -жу́ся, -жишся гл. 1) Лечь. Чуб. II. 410. В Вифлеємі народився, там у яслах положився. Чуб. V. 328. Спать з тобою положусь. Чуб. V. 8. 2) Отелиться. Положилася корова. Камен. у. Словник української мови Грінченка