1. Словник української мови в 11 томах

поломеніючий

ПОЛОМЕНІ́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до поломені́ти.

Тільки-но сяйнув з темряви низками поломеніючих вікон масивний палац колгоспного клубу,.. як ураз схвильовано притихла Галина (Крот., Сини.., 1948, 77);

*Образно. Перо все швидше й швидше снує, на сіруватому папері ланцюг нерівних літер, думки, мов поривчасте гаряче дихання, рвуться крізь натовп поломеніючих слів (Кол., Терен.., 1959, 309).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поломеніючий — ПОЛОМЕНІ́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. до поломені́ти. Тільки-но сяйнув з темряви низками поломеніючих вікон масивний палац.., як ураз схвильовано притихла Галина (Є. Кротевич); * Образно. Словник української мови у 20 томах