1. Словник української мови в 11 томах

полонізм

ПОЛОНІ́ЗМ, у, ч., лінгв. Слово або мовний зворот, запозичені з польської мови.

Домінуючою у давньому українському письменстві була так звана книжна мова, що являла собою суміш старослов’янських елементів, лексем і морфем української народної мови, полонізмів, латинізмів тощо (Рад. літ-во, 3, 1962, 74);

Націоналістичні «пуристи» позбавляли нас права запозичати у великого східного брата, хоч, скажімо, полонізми вважалися ними за певну навіть окрасу, за аристократично модний тон в нашій мові (Кундзич, Дієзи.., 1956, 16).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полонізм — -у, ч., лінгв. Слово або мовний зворот, запозичені з польської мови. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полонізм — полоні́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. полонізм — ПОЛОНІ́ЗМ, у, ч., лінгв. Слово або мовний зворот, запозичені з польської мови. Домінуючою у давньому українському письменстві була так звана книжна мова, що являла собою суміш старослов'янських елементів, лексем і морфем української народної мови, полонізмів, латинізмів тощо (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах