1. Словник української мови в 11 томах

полчище

ПО́ЛЧИЩЕ, а, с., зневажл.

1. Велике військо (звичайно вороже).

Російське військо, в лавах якого було багато і синів України, розбило Наполеонові полчища (Бажан, Наша.. Москва, 1951, 27);

Розгромлені в запеклих боях, котились за Дніпро величезні гітлерівські полчища (Довж., І, 1958, 314).

2. перен. Величезна кількість кого-, чого-небудь.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полчище — -а, с., зневажл. 1》 Велике військо (звичайно вороже). 2》 перен. Величезна кількість кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полчище — по́лчище іменник середнього роду зневажл. Орфографічний словник української мови
  3. полчище — ПО́ЛЧИЩЕ, а, с., зневажл. 1. Велике військо (звичайно вороже). Російське військо, в лавах якого було багато і синів України, розбило Наполеонові полчища (М. Бажан); Розгромлені в запеклих боях, котились за Дніпро величезні гітлерівські полчища (О. Словник української мови у 20 томах
  4. полчище — полчище, пълчище стан, поле бою Словник застарілих та маловживаних слів
  5. полчище — БЕ́ЗЛІЧ (дуже велика кількість кого-, чого-небудь), БЕ́ЗЛІК рідше, КУ́ПА підсил. розм., РІЙ підсил. розм., СОНМ підсил. книжн., СО́НМИЩЕ підсил. книжн., ТЬМА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМУ́ЩА підсил. розм., ХМА́РА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМЕ́ННА підсил. Словник синонімів української мови