польний
ПО́ЛЬНИЙ, а, е: По́льний ге́тьман — помічник коронного гетьмана.
Польний гетьман Миколай Потоцький повів польське військо на козаків (Н.-Лев., VII, 1966, 24);
Коли козаки наблизились, гетьман польний дав знак стати їм довкола себе (Панч, Гомон. Україна, 1954, 9).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- польний — По́льний. Польовий. У Відни за дозволом міністерства війни отворено на наддунайских полях т. зв. Zwischenbrück — осьмитижневі вправи воєнних польних пекарень (Б., 1895, 20, 4) // пол. polny — польовий. Українська літературна мова на Буковині
- польний — по́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- польний — ПО́ЛЬНИЙ, а, е: По́льний (коро́нний) ге́тьман див. ге́тьман. Словник української мови у 20 томах