1. Словник української мови в 11 томах

поляканий

ПОЛЯ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поляка́ти 1.

*Образно. Як поллється з літаків напалм На полякане до смерті листя й квіти, Не втечу з-під гордовитих пальм — Тут за їхнє щастя я готов згоріти! (Павл., Пальм. віть, 1962, 14);

// У знач. прикм.

Полякані люди одступають у ліс (Вас., III, 1960, 436).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поляканий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до полякати 1). || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. поляканий — поля́каний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  3. поляканий — ПОЛЯ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до поляка́ти 1. * Образно. Як поллється з літаків напалм На полякане до смерті листя й квіти, Не втечу з-під гордовитих пальм – Тут за їхнє щастя я готов згоріти! (Д. Павличко); // у знач. прикм. Полякані люди одступають у ліс (С. Васильченко). Словник української мови у 20 томах