поляни
ПОЛЯ́НИ, ля́н, мн. (одн. поля́нин, а, ч.; поля́нка, и, ж.). Східнослов’янське плем’я, яке жило в Середньому Подніпров’ї.
Область середньої течії Дніпра, навколо Києва, що став згодом центром древньоруської держави, була зайнята полянами (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 357);
Поляни, сіверяни, кривичі, в’ятичі були не що інше, як територіальні союзи, які об’єднували людей різного походження (Наука.., 2, 1970, 28).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поляни — -лян, мн. (одн. полянин, -а, ч.; полянка, -и, ж.). Східнослов'янське плем'я, яке жило в Середньому Подніпров'ї. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поляни — ПОЛЯ́НИ, ля́н, мн. (одн. поля́нин, а, ч.; поля́нка, и, ж.). 1. Східнослов'янське плем'я, яке жило в Середньому Подніпров'ї. Область середньої течії Дніпра, навколо Києва, що став згодом центром древньоруської держави, була зайнята полянами (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- поляни — Сх.-слов'янське плем'я (союз племен) VI-IX ст. у Середньому Подніпров'ї; центр Полянської землі — Київ; перша згадка у Повісті временних літ; очолював полянський союз кн. Кий та його брати Щек і Хорив; згадка у вірменському літописі VII ст., остання згадка 944; пізніше відомі під назвою Русь. Універсальний словник-енциклопедія