поліняччя
ПОЛІНЯ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до поліня́ка.
— Як напалиш березовим поліняччям — один смак у хліба, а коли торфом, то вже не те (Гуц., Скупана.., 1965, 8);
*У порівн. — От коли б ви, Якиме Івановичу, були лікарем, я знаю,.. не лежали б отут [в санаторії] люди поліняччям (Збан., Сеспель, 1961, 79).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поліняччя — -я, с. Збірн. до поліняка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поліняччя — поліня́ччя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- поліняччя — ПОЛІНЯ́ЧЧЯ, я, с. Збірн. до поліня́ка. – Як напалиш березовим поліняччям – один смак у хліба, а коли торфом, то вже не те (Є. Гуцало); * У порівн. – От коли б ви, Якиме Івановичу, були лікарем, я знаю, .. не лежали б отут [в санаторії] люди поліняччям (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах