1. Словник української мови в 11 томах

політкерівник

ПОЛІТКЕРІВНИ́К, а́, ч. У Збройних Силах СРСР до 1942.р. — особа, яка керувала політичною роботою у підрозділах військових частин.

Вдень просто серед поля, в рипучому снігу, на холодному зимовому вітрі політкерівники читали їм [червоноармійцям] газети (Збан., Сеспель, 1961, 233);

Воїн, який ніколи не був у Києві, намалював у своїй уяві це місто на основі того, що він вивчав у школі, читав у книжках, чув про нього від своїх політкерівників на привалах після бою (Кучер, Дорога.., 1958, 38);

// у Збройних Силах СРСР з 1935 р. по 1942 р. — військове звання для різних категорій політичного складу.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. політкерівник — -а, ч., іст. У Збройних Силах СРСР до 1942 р. – особа, яка керувала політичною роботою у підрозділах військових частин. || У Збройних Силах СРСР з 1935 р. по 1942 р. – військове звання для різних категорій політичного складу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. політкерівник — політкерівни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. політкерівник — ПОЛІТКЕРІВНИ́К, а́, ч. У Збройних Силах СРСР до 1942.р. – особа, яка керувала політичною роботою у підрозділах військових частин. Вдень просто серед поля, в рипучому снігу, на холодному зимовому вітрі політкерівники читали їм [бійцям] газети (Ю. Словник української мови у 20 томах