поліхромний

ПОЛІХРО́МНИЙ, а, е, спец. Прикм. до поліхромі́я.

Зникли одноманітні сірі тони. Верстати випускають з поліхромним фарбуванням (Ком. Укр., 6, 1966, 49);

В центральних районах [України] переважають червоні і сині [вишивки], а далі на Захід — поліхромні в одній якійсь кольоровій гамі (Нар. тв. та етн., 1, 1966, 55);

// Який характеризується поліхромією.

Розвивається [у сарматський час] так званий поліхромний стиль, у якому кольоровий ефект досягався шляхом поєднання на золотому або срібному фоні різних вставок з яскравого різнокольорового каміння і скла (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 239).