1. Словник української мови в 11 томах

помах

ПО́МАХ, у, ч., розм.

1. Різкий рух у повітрі вгору.

Все так швидко повстає і зникає, немов у тій казці, що то від помаху чарівної хусточки вставали й гинули гори та долини (Л. Укр., III, 1952, 521);

Заяча шапка спадає мені на очі, я поправляю її помахом голови (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 110);

// спорт. Елемент гімнастичних вправ.

Помах — складний рух всього тіла або окремих його частин з послідовним розгинанням суглобів (Худ. гімнаст., 1958, 121);

// Один оберт (колеса машини, крил вітряка і т. ін.).

Помах колеса.

2. Рух (руки, голови і т. ін.), що виражає прохання, наказ і т. ін.

Помахом руки покликав [Пєшков] нас (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 26);

Ще довго після того жили в його душі і ті прощальні помахи рук, і світлі, чисті усмішки незнайомих людей (Гончар, Тронка, 1963, 292);

Вивчення помахів крил комах дало можливість винайти конструкцію вітряків, що діють при слабкому вітрі (Ком. Укр., 11, 1964, 50).

3. у знач. присл. по́махом. Дуже швидко, вмить.

Він дійшов до кінця гон [гонів], помахом переорав обніжок і врізався в землю Ремеза (Скл., М. Щорс, 1938, 19).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. помах — по́мах іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. помах — [помах] -ху, м. (ў) -ас'і, мн. -хие, -х'іў Орфоепічний словник української мови
  3. помах — -у, ч., розм. 1》 Різкий рух у повітрі вгору. || спорт. Елемент гімнастичних вправ. || Один оберт (колеса, машини, крил вітряка і т. ін.). Помах колеса. 2》 Рух (руки, голови і т. ін.), що виражає прохання, наказ і т. ін. 3》 у знач. присл. помахом. Дуже швидко, вмить. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. помах — ПО́МАХ, у, ч., розм. 1. Різкий рух у повітрі в одному напрямку й відразу ж – у протилежному. У тій казці .. від помаху чарівної хусточки вставали й гинули гори та долини (Леся Українка); Заяча шапка спадає мені на очі, я поправляю її помахом голови (М. Словник української мови у 20 томах
  5. помах — О́БЕРТ (повне коло руху чого-небудь навколо власної осі або якогось предмета), ОБОРО́Т, ПО́МАХ, МАХ, ПО́КРУТ діал.; ВИТО́К (звичайно — про космічний супутник, корабель). Мотор несамовито в обертах гуде (М. Рудь); — А система (літака) яка? — .. Словник синонімів української мови