помекувати

ПОМЕ́КУВАТИ, ую, уєш, недок. Мекати час від часу.

За нею сякався на цілу церкву старий дяк і помекував, пробуючи голос (Коцюб., І, 1955, 327).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. помекувати — поме́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. помекувати — -ую, -уєш, недок. Мекати час від часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. помекувати — ПОМЕ́КУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Мекати час від часу. На оборі помекує козенятко. 2. перен. Вимовляти час від часу які-небудь слова, вставляючи між ними протяжні звуки “мм”. За нею сякався на цілу церкву старий дяк і помекував, пробуючи голос (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
  4. помекувати — МЕ́КАТИ (кричати, видавати звуки, властиві козі, вівці тощо); МЕКЕ́КАТИ, БЕГЕТА́ТИ діал.; БЕ́КАТИ, БЛЕ́ЯТИ діал. (перев. про овець); ПОМЕ́КУВАТИ розм. (раз у раз, стиха). — Док.: ме́кнути, проме́кати, меке́кнути, промеке́кати, бе́кнути. Словник синонімів української мови