помекувати

МЕ́КАТИ (кричати, видавати звуки, властиві козі, вівці тощо); МЕКЕ́КАТИ, БЕГЕТА́ТИ діал.; БЕ́КАТИ, БЛЕ́ЯТИ діал. (перев. про овець); ПОМЕ́КУВАТИ розм. (раз у раз, стиха). — Док.: ме́кнути, проме́кати, меке́кнути, промеке́кати, бе́кнути. Вівці бекають, мекають, кахикають... (Панас Мирний); Мекає телятко в хлівці (А. Тесленко); Цап на цимбалах паличками І брязкотить, і дзенькотить, Трусне борідкою або хитне рогами, Мекече, бурмотить (Л. Глібов); А вони (вівці), біднятка, вже навіть не бегечуть, тільки зіб'ються в купку і чекають тихо своєї смерті (І. Франко); Біле ягнятко було заблукалося межи волів.. Блеяло, аж плакало (В. Стефаник); За нею сякався на цілу церкву старий дяк і помекував, пробуючи голос (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. помекувати — поме́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. помекувати — -ую, -уєш, недок. Мекати час від часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. помекувати — ПОМЕ́КУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Мекати час від часу. На оборі помекує козенятко. 2. перен. Вимовляти час від часу які-небудь слова, вставляючи між ними протяжні звуки “мм”. За нею сякався на цілу церкву старий дяк і помекував, пробуючи голос (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
  4. помекувати — ПОМЕ́КУВАТИ, ую, уєш, недок. Мекати час від часу. За нею сякався на цілу церкву старий дяк і помекував, пробуючи голос (Коцюб., І, 1955, 327). Словник української мови в 11 томах