1. Словник української мови в 11 томах

померк

ПО́МЕРК, у, ч., розм., рідко. Те саме, що по́мерки.

Земля, укрившись темно-сизим померком ночі, мліла у своїй чарівній дрімоті (Мирний, IV, 1955, 87);

Померк ішов на гори, виповзав з долин, випростувався в одвічній тиші, померк наповзав на очі Яреми, і вони поволі закрилися (Загреб., Шепіт, 1966, 374).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. померк — по́мерк іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. померк — див. вечір; темрява Словник синонімів Вусика
  3. померк — ПО́МЕРК, у, ч., розм., рідко. Те саме, що по́мерки. Земля, укрившись темно-сизим померком ночі, мліла у своїй чарівній дрімоті (Панас Мирний); Померк ішов на гори, виповзав з долин, випростовувався в одвічній тиші, померк наповзав на очі Яреми, і вони поволі закрилися (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах
  4. померк — СУ́ТІНКИ (напівтемрява після заходу або до сходу сонця), СУ́ТІНОК рідше, СУ́ТІНЬ, ПО́МЕРКИ мн., ПО́МЕРК рідше, МО́РОК, СТУ́МА заст. поет., ЗМРОК (ЗМРІК) діал.; СМЕРКА́ННЯ, СМЕРК, ПРИ́СМЕРКИ, ПРИ́СМЕРК, ПРИМЕРКА́ННЯ, СУ́МОРОК діал., СУ́МЕРК діал. Словник синонімів української мови