1. Словник української мови в 11 томах

помин

ПО́МИН, у, ч., заст. Те саме, що поми́нки.

Мовчки вернули [селяни] на помин,.. Якось не складувавсь гомін, Навіть дяки не пили (Граб., І, 1959, 137).

◊ І по́мину нема́є про кого-що: а) уже й не згадують, не говорять про кого-, що-небудь. За велетнів і помину немає;

б) немає ніяких ознак наявності, існування чого-небудь;

На по́мин душі́ чиєї: а) у релігійних обрядах — на молитву за померлого.

Він думав передати їх [гроші] в церкву на помин душі небіжчика (Н.-Лев., II, 1956, 214);

б) щоб пам’ятати, не забувати про кого-, що-небудь;

Нема́є (не було́) і в по́мині — зовсім немає (не було), не існує (не існувало).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. помин — по́мин іменник чоловічого роду поминки рідко Орфографічний словник української мови
  2. помин — див. поминки Словник церковно-обрядової термінології
  3. помин — -у, ч., заст. Те саме, що поминки. На помин душі чиєї — а) у релігійних обрядах – на молитву за померлого; б) щоб пам'ятати, не забувати про кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. помин — ПО́МИН, у, ч., заст. Те саме, що по́минки. Мовчки вернули [селяни] на помин, .. Якось не складувавсь гомін, Навіть дяки не пили (П. Грабовський). ◇ (1) І в поми́ні, зі сл. нема, не було і т. ін. – зовсім, абсолютно, ніколи. Словник української мови у 20 томах
  5. помин — і в поми́ні, зі сл. нема́, не було́ і т. ін. Зовсім, абсолютно, ніколи. Хата, звісно, ніколи не замикалася, а що в печі давно не топилось і взимку тепла в хаті не було і в помині, то двері розчинялись навстіж — так, як залишав їх Юз (Є. Гуцало). Фразеологічний словник української мови
  6. помин — ПО́МИНКИ (обрядовий обід за упокій померлого), ПО́МИНИ, ТРИ́ЗНА заст., уроч., поет., ПО́МИН заст., МЕРЛИ́НИ діал., КОМА́ШНЯ (КУМА́ШНЯ) діал.; ДЕВ'ЯТИ́НИ (дев'ятого дня по смерті); СОРОКОВИ́НИ (сорокового дня по смерті). Його поховали.. Потім були поминки. Словник синонімів української мови
  7. помин — По́ми́н, -ну, -нові; по́мини, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. помин — По́мин, -ну м. Поминаніе. Ой Серпягу положили да і заховали, да помин по Україні, помин відправляли. Также и во мн. ч. Подумала, що його вже на світі нема і стала справляти помини. Грин. І. 210. см. поминки. Словник української мови Грінченка