1. Словник української мови в 11 томах

поминальний

ПОМИНА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. заст. Стос. до поминання, поминок.

Під одноманітне читання дячка й незлагоджений спів хору в домі Головатих стукотіли ножі, готувалися страви для поминального обіду (Добр., Очак. розмир, 1965, 302);

// Признач. для поминання, поминок.

Власними коштами свічок накупив [брат]; з власного дерева новеньку труну зробив; поминальної куті з торішньої пшениці дві мисочки наварив (Ковінька, Кутя.., 1960, 25).

2. Який містить згадки про померлого.

Коли помер Павло Григорович Тичина, Василь Захарович [Тур] виступив з поминальним словом (Вітч., 12, 1968, 152).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поминальний — помина́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. поминальний — [помиенал'нией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. поминальний — -а, -е. 1》 Стос. до поминання, поминок. || Признач. для поминання, поминок. 2》 Який містить згадки про померлого. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поминальний — ПОМИНА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. церк. Стос. до поминання, поминок. Під одноманітне читання дячка й незлагоджений спів хору в домі Головатих стукотіли ножі, готувалися страви для поминального обіду (С. Добровольський); // Признач. для поминання, поминок. Словник української мови у 20 томах
  5. поминальний — Помина́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. поминальний — Поминальний, -а, -е Поминальный. Словник української мови Грінченка