поминальний
помина́льний
-а, -е.
1》 Стос. до поминання, поминок.
|| Признач. для поминання, поминок.
2》 Який містить згадки про померлого.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поминальний — помина́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- поминальний — [помиенал'нией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- поминальний — ПОМИНА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. церк. Стос. до поминання, поминок. Під одноманітне читання дячка й незлагоджений спів хору в домі Головатих стукотіли ножі, готувалися страви для поминального обіду (С. Добровольський); // Признач. для поминання, поминок. Словник української мови у 20 томах
- поминальний — Помина́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поминальний — ПОМИНА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. заст. Стос. до поминання, поминок. Під одноманітне читання дячка й незлагоджений спів хору в домі Головатих стукотіли ножі, готувалися страви для поминального обіду (Добр., Очак. розмир, 1965, 302); // Признач. Словник української мови в 11 томах
- поминальний — Поминальний, -а, -е Поминальный. Словник української мови Грінченка