1. Словник української мови в 11 томах

помитися

ПОМИ́ТИСЯ, и́юся, и́єшся, док. Миючись, очистити себе від бруду.

Помившись холодною водою, вона почала вбиратись перед дзеркалом в давно забуте, здавалось, дівоче вбрання (Довж., І, 1958, 329);

Степан ще пішов додому, помився біля криничного жолоба, переодягнувся і лише тоді попрямував до Ольги (Стельмах, II, 1962, 153).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. помитися — поми́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. помитися — [помитиес'а] -ийус':а, -ийеіс':а, -ийеіц':а, -ийуц':а Орфоепічний словник української мови
  3. помитися — -июся, -иєшся, док. Миючись, очистити себе від бруду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. помитися — ПОМИ́ТИСЯ, и́юся, и́єшся, док. Миючись, очистити себе від бруду. Помившись холодною водою, вона почала вбиратись перед дзеркалом в давно забуте, здавалось, дівоче вбрання (О. Словник української мови у 20 томах
  5. помитися — Помитися, -ми́юся, -єшся гл. Помыться. Чоловік той став просити вовка, щоб він позволив йому перед смертю помитися. Чуб. І. 52. Помыть голову. Згадай мене, ненько, в суботу пізненько, як дівчата помиються й плетуться дрібненько. Грин. III. 559. Словник української мови Грінченка