помитися
ПОМИ́ТИСЯ, и́юся, и́єшся, док.
Миючись, очистити себе від бруду.
Помившись холодною водою, вона почала вбиратись перед дзеркалом в давно забуте, здавалось, дівоче вбрання (О. Довженко);
Степан ще пішов додому, помився біля криничного жолоба, переодягнувся і лише тоді попрямував до Ольги (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- помитися — поми́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- помитися — [помитиес'а] -ийус':а, -ийеіс':а, -ийеіц':а, -ийуц':а Орфоепічний словник української мови
- помитися — -июся, -иєшся, док. Миючись, очистити себе від бруду. Великий тлумачний словник сучасної мови
- помитися — ПОМИ́ТИСЯ, и́юся, и́єшся, док. Миючись, очистити себе від бруду. Помившись холодною водою, вона почала вбиратись перед дзеркалом в давно забуте, здавалось, дівоче вбрання (Довж. Словник української мови в 11 томах
- помитися — Помитися, -ми́юся, -єшся гл. Помыться. Чоловік той став просити вовка, щоб він позволив йому перед смертю помитися. Чуб. І. 52. Помыть голову. Згадай мене, ненько, в суботу пізненько, як дівчата помиються й плетуться дрібненько. Грин. III. 559. Словник української мови Грінченка