поморгувати
ПОМО́РГУВАТИ, ую, уєш, недок. Моргати злегка або час від часу.
Антосьо піднявсь на ноги і стоїть ні живий ні мертвий; цензор вже поморгує, а учитель мовчки переглянув [зошит] і кинув в очі: — Лучче [краще] старайся! (Свидн., Люборацькі, 1955, 114);
— Галю, сюди! Галю, мерщій сюди! — і покивує, і поморгує Івась (Мирний, IV, 1955, 96);
Ще в світанковому повітрі ніщо не шерхне, ще зорі поморгують у.. небі.., а вже по хатах то тут, то там засвічуються каганці (Тют., Вир, 1964, 107).
Помо́ргувати ву́сами (у́сами, ву́сом і т. ін.) — рухати, ворушити вусами час від часу.
А кіт знай хвостом помахує та усами поморгує, та що є духу нявчить (Кв.-Осн., II, 1956, 196);
Яким Іванович Потопальський… посміхається, поморгує вусами, великою рукою збирає із колосочків жовтий пилок — красу польову (Збан., Сеспель, 1961, 220);
Помо́ргувати очи́ма — раз у раз розкривати й закривати очі від подиву, розгубленості, ніяковості і т. ін.
Дідусь не заперечував. Чухав тільки за вухом, біля лисини, поморгував сміхотливо очима (Збан., Мор. чайка, 1959, 27).
Значення в інших словниках
- поморгувати — помо́ргувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- поморгувати — -ую, -уєш, недок. Моргати злегка або час від часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поморгувати — ПОМО́РГУВАТИ, ую, уєш, недок. Моргати злегка або час від часу. Антосьо піднявсь на ноги і стоїть ні живий ні мертвий; цензор вже поморгує, а учитель мовчки переглянув [зошит] і кинув в очі: – Лучче [краще] старайся! (А. Свидницький); – Галю, сюди!... Словник української мови у 20 томах