1. Словник української мови в 11 томах

поморхлий

ПОМО́РХЛИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до помо́рхнути.

2. у знач. прикм. Який утратив пружність, свіжість; зів’ялий, поморщений.

Гніздо своє мощу на старих поморхлих дубах (Сл. Гр.);

Ісен-Джан, уже звівши свої поморхлі руки до неба.., озирнувся різкіше, ніж дозволяв йому прожитий вік (Ле, Міжгір’я, 1953, 138).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поморхлий — помо́рхлий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. поморхлий — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до поморхнути. 2》 у знач. прикм. Який утратив пружність, свіжість; зів'ялий, поморщений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поморхлий — ПОМО́РХЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. до помо́рхнути. Після перших морозів листя поморхле, поруділе. 2. у знач. прикм. Який утратив пружність, свіжість; зів'ялий, поморщений. Гніздо своє мощу на старих поморхлих дубах (Сл. Словник української мови у 20 томах
  4. поморхлий — Поморхлий, -а, -е Сморщившійся. Словник української мови Грінченка