1. Словник української мови в 11 томах

помотати

ПОМОТА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. перех. Змотати (у 1 знач.) все або багато чого-небудь.

— Що ж ти з ними [починками] думаєш робити? — спитала мати. — Помотаю на мотовило, осную та вироблю собі тонкого полотна на сорочки (Н.-Лев., II, 1956, 296).

2. неперех., розм. Хитнути кілька разів; хитати якийсь час.

Подививсь-подививсь [Демко], помотав головою та й каже: — А що се вам за іграшки далися? (Кв.-Осн., II, 1956, 186);

— Про бандерівців там часом нічого не пишеться? — Щось не помітив, — помотав Бердник головою (Мур., Бук. повість, 1959, 209).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. помотати — помота́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. помотати — -аю, -аєш, док. 1》 перех. Змотати (у 1 знач.) все чи багато чого-небудь. 2》 неперех., розм. Хитнути кілька разів; хитати якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. помотати — ПОМОТА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. що. Змотати (у 1 знач.) все або багато чого-небудь. – Що ж ти з ними [починками] думаєш робити? – спитала мати. – Помотаю на мотовило, осную та вироблю собі тонкого полотна на сорочки (І. Нечуй-Левицький). 2. чим, розм. Словник української мови у 20 томах
  4. помотати — Помота́ти, -та́ю, -єш гл. Смотать (во множествѣ). На тобі на дві мички прядіва, щоб ти і зом'яла, і спряла й помотала. Рудч. Ск. II. 44. Словник української мови Грінченка