1. Словник української мови в 11 томах

помішаний

ПОМІ́ШАНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поміша́ти¹ 1, 2.

Заправили бак пальним, — од серця відірвали відро лігроїну, помішаного з бензином (Ю. Янов., Мир, 1956, 220);

В містечку хатка на хатці! З хатами помішані якісь маленькі загороди з хворосту, повіточки недобудовані (Н.-Лев., І, 1956, 49);

*Образно. В світі помішані Радість і кручина [туга] (Укр. поети-романтики.., 1968, 318);

// помі́шано, безос. присудк. сл.

Я прочитав листа, де так чудово було помішано чуття й розум (Ю. Янов., II, 1958, 94).

ПОМІ́ШАНИЙ², а, е, рідко. Психічно ненормальний; божевільний;

// у знач. ім. помі́шаний, ного, ч.; помі́шана, ної, ж.; помі́шані, них, мн. Психічно ненормальна, божевільна людина.

А, може, цей суб’єкт з тихо помішаних? (Ле, Міжгір’я, 1953, 30).

ПОМІША́ТИ², а́ю, а́єш, док., кому і без додатка, розм.

1. Стати кому-небудь перешкодою у здійсненні чогось; перешкодити.

[Сербин:] Мар’яно! Невже ти успіла отруїти його!! Я нарошне [навмисне] спішив, щоб помішать тобі (Вас., III, 1960, 49);

Піп гречно.. вклонився Вараві, подякував за честь і висловив надію, що він не помішав трапезувати добросердечному і многоцінному товариству (Стельмах, І, 1962, 335).

2. Бути зайвим.

— Діло таке, що напарник не помішає (Головко, II, 1957, 507);

— Оскільки я бачу, ті п’ять рублів, що ви мені заплатили, не помішали б у вашому хазяйстві (Хотк., І, 1966, 149).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. помішаний — помі́шаний 1 дієприкметник від: поміша́ти помі́шаний 2 прикметник божевільний рідко Орфографічний словник української мови
  2. помішаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до помішати 1), 2). || помішано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. помішаний — ПОМІ́ШАНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. до поміша́ти¹ 1, 2. Заправили бак пальним, – од серця відірвали відро лігроїну, помішаного з бензином (Ю. Яновський); В містечку хатка на хатці!... Словник української мови у 20 томах
  4. помішаний — БОЖЕВІ́ЛЬНИЙ (який має психічний розлад, психічно хворий), БЕЗУ́МНИЙ рідше, ПСИХІЧНОХВО́РИЙ, ДУШЕВНОХВО́РИЙ рідше, НЕНОРМА́ЛЬНИЙ розм., ПРИЧИ́ННИЙ розм., НАВІЖЕ́НИЙ підсил. розм., НАВІСНИ́Й підсил. розм., ОГЛАШЕ́ННИЙ підсил. розм., СКАЖЕ́НИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови