1. Словник української мови в 11 томах

понабрякати

ПОНАБРЯКА́ТИ, а́є, док.

1. Набрякнути (про частини тіла, місця на тілі).

Максим запримітив, як понабрякали у свахи очі та яка вона заплакана (Л. Янов., І, 1959, 356);

Щоб добути її [глини] кілька пригорщів, він мусив колупатися до нестями.. Пальці понабрякали йому, як граблі (Мик., Повісті.., 1956, 74).

2. Набратися соком, набухнути (про бруньки, плоди і т. ін.).

Розцвітає природа, розвивається. Груші, вишні так он понабрякали вже (Тесл., З книги життя, 1949, 87).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понабрякати — понабряка́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. понабрякати — -ає, док. 1》 Набрякнути (про частини тіла, місця на тілі). 2》 Набратися соком, набубнявіти (про бруньки, плоди і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понабрякати — ПОНАБРЯКА́ТИ, а́є, док. 1. Набрякнути (про різні частини тіла, місця на тілі). Максим запримітив, як понабрякали у свахи очі та яка вона заплакана (Л. Яновська); Щоб добути її [глини] кілька пригорщів, він мусив колупатися до нестями .. Словник української мови у 20 томах
  4. понабрякати — Понабрякати, -каємо, -єте гл. Набухнуть (о многихъ). Бруньки в саду на дереві понабрякали. Левиц. І. 339. Словник української мови Грінченка