1. Словник української мови в 11 томах

понабувати

ПОНАБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Набути чого-небудь (про багатьох); набути багато чогось.

Заложили натомість палац. Десь понабували [прикажчики] й дерева: такого понавертали, що піщани аж жахалися… (Мирний, II, 1954, 95);

Понабував добра всякого.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понабувати — понабува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. понабувати — -аю, -аєш, док., перех. Набути чого-небудь (про багатьох); набути багато чогось. Понабувати всякого добра. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понабувати — ПОНАБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., чого. Набути чого-небудь (про багатьох); набути багато чогось. Заложили натомість палац. Десь понабували [прикажчики] й дерева: такого понавертали, що піщани аж жахалися... (Панас Мирний); Понабував добра всякого. Словник української мови у 20 томах
  4. понабувати — Понабува́ти, -ва́ю, -єш гл. 1) Надѣть обувь (во множествѣ или о многихъ). 2) Пріобрѣсть (во множествѣ). Десь понабували й дерева. Мир. ХРВ. 102. Словник української мови Грінченка