1. Словник української мови в 11 томах

понавертати

ПОНАВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Навернути багато чого-небудь.

Звозив [Чіпка] хліб, поставив у току: отакі скирти понавертав! (Мирний, І, 1949, 163);

// безос.

Не вітер, а буря завіяла.. По дворах понавертало такі кучугури, що страшно дивитись (Мирний, III, 1954, 8).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понавертати — понаверта́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. понавертати — -аю, -аєш, док., перех., розм. Навернути багато чого-небудь. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понавертати — ПОНАВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що, розм. Навернути багато чого-небудь. Звозив [Чіпка] хліб, поставив у току: отакі скирти понавертав! (Панас Мирний); // безос. Не вітер, а буря завіяла .. По дворах понавертало такі кучугури, що страшно дивитись (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  4. понавертати — Понаверта́ти, -та́ю, -єш гл. То же, что и навернути, но во множествѣ. Звозив хліб, поставив на току: оттакі скирти понавертав. Мир. ХРВ. 59. Словник української мови Грінченка