поназбирувати
ПОНАЗБИ́РУВАТИ, ую, уєш і рідко ПОНАЗБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Назбирати багато чого-небудь.
Поназбирували слив та й продають по копі відро (Сл. Гр.);
Наталочка принесла до шкільного природничого кабінету багато камінців і черепашок, що їх вона поназбирала на березі моря в Євпаторії (Вишня, II, 1956, 337).
2. Привести, скликати в одне місце багатьох.
Поназбирувала кумів та сусідів.
3. Набрати поступово багато чого-небудь з багатьох місць, у багатьох осіб.
Ви, Миколай Іванович, про мене не турбуйтеся: я собі грошенят поназбираю з вас дурних і буду собі жити, не журитись. Сама відкрию модний магазин… (Хотк., І, 1966, 58);
Велика кімната нагорі правила за офіцерський клуб. Столи і стільці поназбирали у селі (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 594).
4. Зібрати поступово багато чого-небудь; нагромадити.
— Він [батько] і весілля відбуде, і скриню мою віддасть, і материні подушки; та грошей не дасть нам на розживу ні копійки, дарма що то все ми йому поназбирали (Кв.-Осн., II, 1956, 258).
Значення в інших словниках
- поназбирувати — поназби́рувати дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- поназбирувати — -ую, -уєш і рідко поназбирати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Назбирати багато чого-небудь. 2》 Привести, скликати в одне місце багатьох. 3》 Набрати поступово багато чого-небудь із багатьох місць, у багатьох осіб. 4》 Зібрати поступово багато чого-небудь; нагромадити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поназбирувати — ПОНАЗБИ́РУВАТИ, ую, уєш і рідко ПОНАЗБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Назбирати багато чого-небудь. Поназбирували слив та й продають по копі відро (Сл. Словник української мови у 20 томах