1. Словник української мови в 11 томах

понакривати

ПОНАКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Накрити якусь кількість чого-небудь (кожне зокрема).

Юля, понакривавши долонями груди, що напинали купальник, деякий час стояла на березі (Тют., Вир, 1964, 239).

◊ Понакрива́ти столи́ — поставити на столи їжу.

Святий вечір. Уже позасвічували свічки, понакривали столи (Круш., Буденний хліб.., 1960, 17).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понакривати — понакрива́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. понакривати — -аю, -аєш, док., перех. Накрити якусь кількість чого-небудь (кожне зокрема). Понакривати столи — поставити на столи їжу та напої. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понакривати — ПОНАКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. Накрити якусь кількість чого-небудь (кожне зокрема). Юля, понакривавши долонями груди, що напинали купальник, деякий час стояла на березі (Григорій Тютюнник). ◇ (1) Понакрива́ти столи́ – поставити на столи їжу. Словник української мови у 20 томах
  4. понакривати — Понакрива́ти, -ва́ю, -єш гл. Накрыть (во множествѣ). Я понаварював, понапікав, а вони прийшли, повиїдали, листочками понакривали та й пішли. Чуб. III. 73. Словник української мови Грінченка