1. Словник української мови в 11 томах

понакриваний

ПОНАКРИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до понакрива́ти.

На рухомих підставках стоять бюсти, понакривані мокрими шматами (Л. Укр., III, 1952, 44);

Десятків зо три вуликів, понакриваних покрівлями череп’яними й з кори, стояло серед гайка (Гр., II, 1963, 330);

На причілку в холодку, під високими черешнями, були понакривані столи для духовенства та значніших парафіян-господарів (Н.-Лев., III, 1956, 8);

// понакри́вано, безос. присудк. сл.

Відчиняйте, люди, двері, Понакривано столи!.. Посідали комбайнери, Трактористи почали (Ус., Листя.., 1956, 156).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понакриваний — понакри́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. понакриваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до понакривати. || понакривано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понакриваний — ПОНАКРИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до понакрива́ти. На рухомих підставках стоять бюсти, понакривані мокрими шматами (Леся Українка); Десятків зо три вуликів, понакриваних покрівлями череп'яними й з кори, стояло серед гайка (Б. Словник української мови у 20 томах