1. Словник української мови в 11 томах

понакурювати

ПОНАКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, док.

1. неперех. Накурити (про багатьох); накурити в багатьох місцях.

Оці ще мені курії! Понакурюють так, що й світу не видно! (Сл. Гр.).

2. перех., у сполуч. із сл. горілка, самогон. Добути способом перегонки якусь кількість чого-небудь (про багатьох).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понакурювати — понаку́рювати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. понакурювати — -юю, -юєш, док. 1》 неперех. Накурити (про багатьох); накурити в багатьох місцях. 2》 перех., у сполуч. зі сл. горілка, самогон. Добути способом перегонки якусь кількість чого-небудь (про багатьох). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понакурювати — ПОНАКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, док. 1. Накурити (про багатьох); накурити в багатьох місцях. Оці ще мені курії! Понакурюють так, що й світу не видно! (Сл. Б. Грінченка). 2. що, у сполуч. зі сл. горілка, самогон. Добути способом перегону якусь кількість чого-небудь (про багатьох). Словник української мови у 20 томах
  4. понакурювати — Понаку́рювати, -рюю, -рюєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. понакурювати — Понакурювати, -рюю, -єш гл. Накурить (о многихъ). Оці ще мені курії! Понакурюють так, що й світу не видно! Харьк. у. Словник української мови Грінченка