1. Словник української мови в 11 томах

понамінювати

ПОНАМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Наміняти багато чогось.

Щетинник усячини понамінює: і полотна, і щетини, і яєць (Сл. Гр.);

Зависливо дивиться [Іцик] на ножики, перстені та скиндячки, що понамінювали інші (діти] (Фр., VIII, 1952, 340);

[Лизя:] Та я тільки приміряла, а ви вже й на крик. [Гиря:] Ну годі, не сердься! Бач, усього понамінював тобі (М. Куліш, П’єси, 1960, 21).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понамінювати — понамі́нювати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. понамінювати — -юю, -юєш, док., перех. Наміняти багато чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понамінювати — ПОНАМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, док., чого. Наміняти багато чогось. Щетинник усячини понамінює: і полотна, і щетини, і яєць (Сл. Б. Грінченка); Зависливо дивиться [Іцик] на ножики, перстені [персні] та скиндячки, що понамінювали інші [діти] (І. Словник української мови у 20 томах
  4. понамінювати — Понамінювати, -нюю, -єш гл. Намѣнять (во множествѣ). Щетинник усячини понамінює: і полотна, і щетини, і яєць, а тоді в городі й продає. Славяносерб. у. Словник української мови Грінченка