понаростати
ПОНАРОСТА́ТИ, а́ємо, а́єте, док.
1. Вирости, з’явитися на поверхні чого-небудь (про багато чогось; у багатьох місцях).
Слова співу йдуть через старе горло з перешкодами, як коли би не лиш на руках у них, але і в горлі мозолі понаростали (Стеф., І, 1949, 70);
*Образно. — Це критика, товариші, вона нам потрібна, як повітря, як вода. Без неї, як у стоячому озері, всяке чортовиння понаростає… (Кучер, Трудна любов, 1960, 346);
// Відрости у багатьох (про вовну, шерсть).
За літо на них понаростало вовни (Гончар, Тронка, 1963, 316).
2. Стати дорослими, вирости (про багатьох).
І коли ті дівчата понаростали? (Сл. Гр.);
От витягнуть колгосп з прориву, тоді й на відпочинок можна. Хай молодші бригадирствують. Вже понаростали, є зміна (Кучер, Трудна любов, 1960, 4).
Значення в інших словниках
- понаростати — понароста́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- понаростати — -аємо, -аєте, док. 1》 Вирости, з'явитися на поверхні чого-небудь (про багато чогось; у багатьох місцях). || Відрости у багатьох (про вовну, шерсть). 2》 Стати дорослими, вирости (про багатьох). Великий тлумачний словник сучасної мови
- понаростати — ПОНАРОСТА́ТИ, а́ємо, а́єте, док. 1. Вирости, з'явитися на поверхні чого-небудь (про багато чогось; у багатьох місцях). Слова співу йдуть через старе горло з перешкодами, як коли би не лиш на руках у них, але і в горлі мозолі понаростали (В. Словник української мови у 20 томах
- понаростати — Понаростати, -таємо, -єте гл. Нарости (во множествѣ) І коли ці дівчата понаростали? Черниг. г. Словник української мови Грінченка