1. Словник української мови в 11 томах

понаставати

ПОНАСТАВА́ТИ, стаю́ть, док., діал. Настати, з’явитися (про людей певного складу).

[Микола:] Постривайте, грабителі, не пожалію відра горілки суддям, а вже провчу, хоч злість зірву! Он народ який понаставав! (К.-Карий, II, 1960, 123).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понаставати — понастава́ти дієслово доконаного виду настати, з'явитися — про людей певного складу) діал. Орфографічний словник української мови
  2. понаставати — -стають, док., діал. Настати, з'явитися (про людей певного складу). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понаставати — ПОНАСТАВА́ТИ, стаю́ть, док., діал. Настати, з'явитися (про людей певного складу). [Микола:] Постривайте, грабителі [грабіжники], не пожалію відра горілки суддям, а вже провчу, хоч злість зірву! Он народ який понаставав! (І. Карпенко-Карий). Словник української мови у 20 томах
  4. понаставати — Понаставати, -стаємо, -єте гл. Настать, наступить (во множествѣ). Злі ґаздове понаставали. Левиц. І. Світ. 12. Словник української мови Грінченка