1. Словник української мови в 11 томах

понаставляти

ПОНАСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПОНАСТА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех.

1. Наставити багато чого-небудь.

Було, пані кам’яних цяцьок понаставляє, чарочок, мисочок з зеленого, з червоного скла (Вовчок, І, 1955, 258);

Незабаром подали й вечеряти, понаставляли тих потрав. Чого там не було: вареники, мнишки, жарений дрохвич (Стор., І, 1957, 184).

2. Встановити багато чого-небудь (про щось небажане).

Понаставляли тут верствів [верстов], що й розминутись трудно (Укр.. присл.., 1955, 316);

Розумні ви люди, А нічого не знаєте! То понаставляли Ті фігури он для чого: Щоб люди не крали Води з річки — та щоб нишком Піску не орали, Що скрізь отам За Тясьмою (Шевч., І, 1963, 303);

// розм. Побудувати багато споруд.

Понаставляли скрізь церков.

3. Підставити багато чого-небудь.

Понаставляти жмені.

4. Спрямувати щось на кого-, що-небудь (про багатьох).

◊ Понаставля́ти ву́ха — те саме, що Наста́вити ву́хо (у́хо, ву́ха) (про багатьох) ( див. наставля́ти¹).

5. кого, розм. Призначити багатьох на якісь посади, роботи і т. ін.

Все військо зараз розписали .., Полковників понаставляли, Дали патенти сотникам (Котл., І, 1952, 187);

— Воду, кажу, крадуть селяни з .. колодязів… Вже й об’їждчиків нових понаставляли — однаково не каються… (Гончар, Таврія, 1952, 39).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. понаставляти — понаставля́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. понаставляти — -яю, -яєш і понаставлювати, -юю, -юєш, док., перех. 1》 Наставити багато чого-небудь. 2》 Встановити багато чого-небудь (про щось небажане). || розм. Побудувати багато споруд. 3》 Підставити багато чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понаставляти — ПОНАСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПОНАСТА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, док., що. 1. Наставити багато чого-небудь. Було, пані кам'яних цяцьок понаставляє, чарочок, мисочок з зеленого, з червоного скла (Марко Вовчок); Незабаром подали й вечеряти, понаставляли тих потрав. Словник української мови у 20 томах
  4. понаставляти — Понаставля́ти, -ля́ю, -єш гл. То-же, что и наставити, но во множествѣ. Драг. 288. Поналивала у казани оливи і понаставляла у піч. Рудч. Ск. II. 152. Словник української мови Грінченка