понахилятися
ПОНАХИЛЯ́ТИСЯ, я́ємося, я́єтеся, док. Нахилитися (про багатьох, багато чого-небудь).
Рось тихо плине зеленою водою між високими кам’яними стінами, котрі ще трохи подекуди аж понахилялись, неначе заглядають в воду (Н.-Лев., І, 1956, 51);
— Ходім, хлопче, з нами, — у нас тобі добре буде. Понахилялись [дівчата] близько до Щура, в лице зазирають (Вас., І, 1959, 231);
Сливи понахилялися до самої землі важкими синіми кетягами, аж безлисте гілля тріщить (Кучер, Трудна любов, 1960, 78);
// Зігнутися (про багатьох).
Він лежить напружений, здивований, зляканий і починає розуміти, що він оглух і що він не може говорити, бо по обличчях людей, які понахилялися над ним, він бачить, що вони його не розуміють (Тют., Вир, 1964, 199);
Попід стіною один за одним проходять, понахилявшися, Тригубенко і Мамай. І просто в двері (Головко, І, 1957, 319).
Значення в інших словниках
- понахилятися — понахиля́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- понахилятися — -яємося, -яєтеся, док. Нахилитися (про багатьох, багато чого-небудь). || Зігнутися (про багатьох). Великий тлумачний словник сучасної мови
- понахилятися — ПОНАХИЛЯ́ТИСЯ, я́ємося, я́єтеся, і рідко ПОНАХИЛИ́ТИСЯ, имося, итеся, док. Нахилитися (про багатьох, багато чого-небудь). Рось тихо плине зеленою водою між високими кам'яними стінами, котрі ще трохи подекуди аж понахилялись, неначе заглядають в воду (І. Словник української мови у 20 томах