понахилятися

ПОНАХИЛЯ́ТИСЯ, я́ємося, я́єтеся, і рідко ПОНАХИЛИ́ТИСЯ, имося, итеся, док.

Нахилитися (про багатьох, багато чого-небудь).

Рось тихо плине зеленою водою між високими кам'яними стінами, котрі ще трохи подекуди аж понахилялись, неначе заглядають в воду (І. Нечуй-Левицький);

– Ходім, хлопче, з нами, – у нас тобі добре буде. Понахилялись [дівчата] близько до Щура, в лице зазирають (С. Васильченко);

Сливи понахилялися до самої землі важкими синіми кетягами, аж безлисте гілля тріщить (В. Кучер);

// Зігнутися (про багатьох).

Він лежить напружений, здивований, зляканий і починає розуміти, що він оглух і що він не може говорити, бо по обличчях людей, які понахилялися над ним, він бачить, що вони його не розуміють (Григорій Тютюнник);

Попід стіною один за одним проходять, понахилявшися, Тригубенко і Мамай. І просто в двері (А. Головко);

* Образно. Повідтуманіли береги, Понахилились обереги, Глянули з-під інею луги (М. Вінграновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

понахилятися

Значення в інших словниках