1. Словник української мови в 11 томах

поневільний

ПОНЕВІ́ЛЬНИЙ, а, е, діал. Підневільний.

Там на горі церковця стояла, там дівчина поневільний шлюб брала (Сл. Гр.);

// Незалежний від власної волі; мимовільний.

Я все розповіла панові Славкові, й нехай він тут засвідчить, чи мій поневільний поступок кидає зле світло на мій характер (Март., Тв., 1954, 448).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поневільний — поневі́льний прикметник діал. Орфографічний словник української мови
  2. поневільний — -а, -е, діал. Підневільний. || Незалежний від власної волі; мимовільний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поневільний — ПОНЕВІ́ЛЬНИЙ, а, е, діал. Підневільний. Там на горі церковця стояла, там дівчина поневільний шлюб брала (Сл. Б. Грінченка); // Незалежний від власної волі; мимовільний. Словник української мови у 20 томах
  4. поневільний — МИМОВІ́ЛЬНИЙ (який трапляється або виявляється випадково, ненароком), НЕВІ́ЛЬНИЙ, ПОНЕВІ́ЛЬНИЙ діал., НЕДОБРОХІ́ТНИЙ діал. Марійка з мимовільним смутком ловила відголоски луни (О. Донченко); Замовк, нарешті, той, що сміявся. Словник синонімів української мови
  5. поневільний — Поневільний, -а, -е Насильственный, принудительный. Там на горі церковця стояла, там дівчина поневільний шлюб брала. Гол. І. 203. Словник української мови Грінченка