1. Словник української мови в 11 томах

поневірка

ПОНЕВІ́РКА, и, ж., діал. Поневіряння.

Йому здавалося часом, що оте довголітнє життя в такій поневірці скалічило, обезсилило її душу (Фр., VII, 1951, 267);

Дорогою через поля і луки Його ведуть жандарми у Дрогобич, В тюрму ведуть на поневірку й муки… (Павл., Бистрина, 1959, 155).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поневірка — -и, ж., діал. Поневіряння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. поневірка — ПОНЕВІ́РКА, и, ж. Поневіряння. Йому здавалося часом, що оте довголітнє життя в такій поневірці скалічило, обезсилило її душу (І. Франко); Замість компліментів і похвал треба привчити себе до ганьби і поневірки (М. Словник української мови у 20 томах