понизовець
ПОНИЗО́ВЕЦЬ, вця, ч. Житель понизов’я.
Понизовцю шепнув [чоловічок] на вухо, Зневіри повіяв отруйний дим (Мал., Звенигора, 1959, 92).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- понизовець — понизо́вець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- понизовець — -вця, ч. Житель понизов'я. Великий тлумачний словник сучасної мови
- понизовець — ПОНИЗО́ВЕЦЬ, вця, ч. Житель понизов'я. Понизовцю шепнув [чоловічок] на вухо, Зневіри повіяв отруйний дим (А. Малишко). Словник української мови у 20 томах