1. Словник української мови в 11 томах

поновка

ПОНО́ВКА, и, ж., розм. Те саме, що поно́ва.

Сумує старенький: в колодці, Дай боже, торішній медок Коли б то задержавсь у зиму! Поновки й на палець нема… (Манж., Тв., 1955, 40).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поновка — поно́вка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. поновка — -и, ж., розм. Те саме, що понова. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поновка — ПОНО́ВКА, и, ж., розм. Те саме, що поно́ва. Сумує старенький: в колодці, Дай Боже, торішній медок Коли б то задержавсь у зиму! Поновки й на палець нема... (І. Манжура). Словник української мови у 20 томах