понокати
ПОНО́КАТИ, аю, аєш, док., розм. Нокати якийсь час, нокнути кілька разів.
Зупиняється кінь. Понокав Іван (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 149).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
ПОНО́КАТИ, аю, аєш, док., розм. Нокати якийсь час, нокнути кілька разів.
Зупиняється кінь. Понокав Іван (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 149).