1. Словник української мови в 11 томах

поношений

ПОНО́ШЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до поноси́ти.

2. у знач. прикм. Не новий, потертий (про одяг), стоптаний (про взуття).

Він у старенькій свиті і поношеному картузі, зовсім сивий (Минуле укр. театру, 1953, 133);

Він у поношеному кожушку, розбитих валянках, у ватяній шапці (Ю. Янов., II, 1954, 164);

Вона була у м’яких, червоної шкіри, поношених уже черевичках на низькому каблуці і без панчіх (Тют., Вир, 1964, 231).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поношений — поно́шений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. поношений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до поносити. 2》 у знач. прикм. Не новий, потертий (про одяг), стоптаний (про взуття). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поношений — ПОНО́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до поноси́ти. 2. у знач. прикм. Не новий, потертий (про одяг), стоптаний (про взуття). Він [Хвортуна-Кропивницький] у старенькій свиті і поношеному картузі, зовсім сивий (з мемуарної літ. Словник української мови у 20 томах